РІЗДВ'НИЙ ПРИВІТ
ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПА КИЄВО-ГАЛИЦЬКОГО
УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
БЛАЖЕННІШОГО ЛЮБОМИРА
click here for the Christmas greeting from His Beatitude Lubomyr
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
PASTORAL LETTER
OF THE UKRAINIAN CATHOLIC BISHOPS OF CANADA
ON THE OCCASION OF THE NATIVITY OF OUR LORD 2010
To the Very Reverend Clergy, Monastics and Religious Sisters, Seminarians and Laity of the Ukrainian Catholic Church in Canada:
Our Saviour, the rising Sun, more brilliant than any other sun, has visited us today from on high.
We once were in darkness and the shadow of error, but now we have found the truth;
for the Virgin gives birth to the Lord our God in Bethlehem. [Exapostilarion for the Nativity]
Christ is Born! Let us Praise Him!
During the autumn of 2010 the world followed with prayerful concern, fear and fascination the plight of the 33 miners in Chile. This group of workers, trapped deep within the dark earth, initially did not know if anyone even knew that they were still alive. After 69 days hope appeared. First a camera was lowered into their world. Then they sent a message scribbled on a piece of paper up to the surface. Slowly food and water were lowered to them, together with messages from their loved ones. Finally, by means of a miniature camera, the world above was able to watch the capsule that was lowered into their entombed world below. But it was only when a human figure stepped out of the capsule and into their world and into their lives that the miners could really feel their salvation was close at hand. And even then it was not a total certainty. They would still have to endure, one by one, the return trip back to the surface, a journey, which entailed many possible hazards.
Dearly Beloved in Christ!
This year, as we celebrate the birth of our Lord Jesus Christ in Bethlehem some two thousand years ago, the events surrounding the miners in Chile can help us understand the significance of the birth of our Saviour and His entry into our world and into our lives. Before the coming of Christ, humanity lived in a world of darkness with little hope for salvation. Even as they strove to overcome all the challenges of life on earth, the people of this world could understand little of life after death. Only as Almighty God began to communicate with them, as we read in the Old Testament, did hope begin to enter their lives.
This hope took human form when Jesus was born in Bethlehem. When the Son of God took upon himself human nature with the flesh and blood of a man, the human race discovered salvation within their midst in a way that went far beyond the earlier expressions of hope from Old Testament times. As the first rescuer showed the way to freedom and salvation to the trapped miners by the example of his own descent, so too Jesus has shown by his example and his teachings our way to eternal salvation with his heavenly Father in eternity. But, like each of those miners, we too, one by one, must undertake our own hazardous journey to eternal salvation.
In the traditional icon of the Nativity of our Lord, we see that the Child Jesus is lying in front of the dark cave of a mountain. How similar this is to the darkness the miners of Chile endured within the earth before they were freed. When the miners then returned to the surface each of them had to wear protective sunglasses to protect their eyes from the glare of the light that greeted them – a light they had lost during their stay deep within the earth. They were not unlike the three apostles who saw Christ transfigured in dazzling brightness. Indeed Christ is the light of our lives, a light that grows stronger the closer we come nearer to Him in our daily lives.
Dear Brothers and Sisters in Christ!
We send you greetings on this feast of the Nativity of Christ, in the hope of the salvation He offers to all, and in recognition of the many hazards and difficulties you find on your earthly journey. We greet the elderly and the shut-ins, who due to physical limitations cannot live life to its fullest. We greet the sick and the weak, in their daily struggle to achieve good health. We greet those who for financial reasons live in doubt and uncertainty, searching for stable and secure homes. We greet the parents who strive to raise their children in a Christian manner in a world that ridicules their faith. We greet the young people who search for meaning and value to life, but are offered false hope and darkness by a selfish society. We greet the members of the armed forces who regularly put their life in danger for the common good. We greet our brothers and sisters in Ukraine, who continue to struggle for a strong and democratic country. We greet all the faithful of our Ukrainian Catholic Church, who strive to live out their faith lives and support our Church in times of change and uncertainty.
May the light of Christ enlighten your life, bringing you the joy and peace that only true salvation can bring.
+ Lawrence Huculak OSBM, Metropolitan Archbishop of Winnipeg
+ Michael Bzdel CSSR, Archbishop Emeritus of Winnipeg
+ Michael Wiwchar CSSR, Bishop Emeritus of Saskatoon
+ Severian Yakymyshyn OSBM, Bishop Emeritus of New Westminster
+ Cornelius Pasichny OSBM, Bishop Emeritus of Toronto
+ David Motiuk, Eparchial Bishop of Edmonton
+ Stephen Chmilar, Eparchial Bishop of Toronto
+ Ken Nowakowski, Eparchial Bishop of New Westminster
+ Bryan Bayda CSSR, Eparchial Bishop of Saskatoon
З Нагоди Різдва Христового 2010
Пастирське Послання Єпископів Канади
Всесвітлішим і Високопреподобним отцям,
Преподобним ченцям і черницям,
Дорогим у Христі семінаристам та мирянам
Української Католицької Церкви в Канаді:
“Засвітив до нас з неба Спаситель наш: Схід із сходу.
І ми, що перебували в тіні й темряві, знайшли істину,
бо від Діви народився Господь.” [Світильний Різдва]
Христос Рождається! Славіте Його!
Восени 2010 року цілий світ із молитвою та острахом, неначе зачаровані, спостерігали за ситуацією, в яку потрапили 33 шахтарі в Чилі. Ця група робітників, що опинилися у пастці в надрах землі, на початку навіть не знали, чи хоч хтось нагорі усвідомлював, що вони усе ще живі. Надія з’явилася лише за 69 днів. Спочатку до них спустили камеру. Потім вони надіслали на поверхню землі повідомлення на клаптику паперу. Згодом їм спустили їжу та воду, разом зі звісткою від їх рідних та близьких. Врешті, за допомогою мініатюрною камери, світ вгорі спостерігав за капсулою, яку спускали в їх захований під землею світ. Та лишень коли жива людина з тієї капсули увійшла в їх підземний світ, в їх життя, гірники нарешті по-справжньому відчули, що спасіння близько. Але навіть і тоді ще не було абсолютної певності. З терпеливістю вони очікували, аби один за одним почати підніматися на поверхню землі – ще одна подорож, що переховувала у собі чимало ризику.
Дорогі у Христі!
Ми з Вами святкуємо народження нашого Господа Ісуса Христа у Вифлеємі близько двох тисяч років тому. Подія, що сталася з гірниками у Чилі, допомагає нам краще зрозуміти значимість народження нашого Спасителя та Його прихід у світ спасти наше життя. До приходу Христа людство жило у світі темряви, де жеврів лиш невеличкий промінь надії на спасіння. І скільки люди цього світу не намагалися поконати труднощі і виклики земного життя, вони ніяк не могли самотужки збагнути значення життя після смерті. І лишень коли Бог Вседержитель починає спілкуватися з ними, як про це читаємо у Старому Завіті, життя людей наповняється надією.
Саме ця надія прибрала людський образ у народженні Христа у Вифлеємі. І коли Син Божий прийняв людську природу – тіло і кров людини – людство пізнало спасіння, яке перевершило усі сподівання та надії старозавітної доби. Так, як перший рятівник, зійшовши під землю до захоплених у пастку шахтарів, показав їм спосіб порятунку та шлях до звільнення, так само і Господь своїм прикладом та вченням вказав нам шлях до вічного спасіння з Небесним Отцем у вічності. І як кожен із тих гірників у шахті, ми також, один за одним, мусимо пройти через нашу власну, часом ризиковану, подорож до вічного спасіння.
Традиційна ікона Різдва Христового зображає Дитя-Ісуса, що лежить перед входом до темної печери у скелі. Це так подібно до темряви, у якій перебували ті чілійські гірники під землею в надрах шахти, аж доки їх не врятували. А коли щахтарі повернулися на поверхню землі – кожен з них мав вбрати захисні окуляри, аби захистити очі від сяйва привітного світла – світла, яке вони втратили перебуваючи в темряві підземелля. Вони стали неначе тими трьома апостолами, які побачили сяйво переображеного Христа. Христос – істинне світло нашого життя. І чим більше ми наближуємося до Христа у щоденному житті – тим яскравішим стає це світло.
Дорогі Брати і Сестри!
У надії на спасіння, яке Господь дарує нам усім, та визнаючи нелегкість земного шляху, який до нього провадить, ми засилаємо Вам вітання з нагоди Різдва Христового. Вітаємо наших старших та немічних, які через фізичні недуги обмежено відчувають повноту життя. Вітаємо недужих та слабих, що щоденно борються із хворобами, аби осягнути одужання. Ми вітаємо тих, хто через фінансові труднощі переживають непевності, шукаючи стабільності та достатку для своїх домівок. Вітаємо батьків, які стараються по-християнські виховати своїх дітей у світі, що не раз глумиться з віри. Вітаємо молодь, яка шукає за правдивими вартостями життя, незважаючи на те. що егоїстичне суспільство пропагує брехливі сподівання та темряву. Вітаємо усіх, хто служить у війську і ризикує своїм життям, стоячи на варті миру. Вітаємо наших братів і сестер в Україні, які й надалі борються із труднощами, змагаючи до досягнення сильної демократичної держави. Вітаємо усіх вірних нашої Української Католицької Церкви, які намагаються жити вірою та підтримувати Церкву в часи змін та непевностей.
Нехай Світло Христове просвічує Ваше життя, наповняючи його радістю та миром, що походить лише від правдивого спасіння.
+ Лаврентій Гуцуляк, ЧСВВ, Митрополит, Архиєпископ Вінніпезький
+ Михаїл Бздель, ЧНІ, Архиєпископ-емерит Вінніпезький
+ Михайло Вівчар, ЧНІ, Єпископ-емерит Саскатунський
+ Северіян Якимишин, ЧСВВ, Єпископ-емерит Нью-Вестмінстерський
+ Корнелій Пасічний, ЧСВВ, Єпископ- емерит Торонтонський
+ Давид Мотюк, Єпарх Едмонтонський
+ Стефан Хміляр, Єпарх Торонтонський
+ Кен Новаківський, Єпарх Нью-Вестмінстерський
+ Браян Байда, ЧНІ, Єпарх Саскатунський
***************************************************************************************
ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯУКРАЇНСЬКИХ КАТОЛИЦЬКИХ ІЄРАРХІВ КАНАДИ
З НАГОДИ ВОСКРЕСІННЯ ГОСПОДНЬОГО 2010 РОКУ
Всечеснішому Духовенству, Моншеству, Преподобним Сестрам, Семінаристам та Вірним Української Католицької Церкви в Канаді:
Дорогі Браття і Сестри у Христі,
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
”Очистьмо почування, і побачимо Христа, осяяного неприступним світлом воскресіння, щоб ясно почути, як він мовить; Радійте всі, що пісню перемоги співаєте.” (Воскресна Утреня).
Ця стихира Пасхальної Утрені є відлунням епізоду із євангелії від Луки, де учні йдучи дорогою з Єрусалиму до Емаусу зустрічають воскреслого Господа та не пізнають його зразу. Пригадаймо собі цю євангельську подію. ”Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, що звалось Емаус, шістдесят стадій від Єрусалиму, і розмовляли між собою про те, що сталось. Як вони розмовляли і сперичалися між собою, Ісус наблизився й ішов разом з ними, але очі їм заступило і вони його не пізнали. Він їх спитав: Що то за розмова, ви ідучи, ведете між собою, повні смутку?” (Лк. 24,13-16).
Дорогі в Христі! Так і ми на початку двадцять першого століття, ступаючи дорогою християнського паломництва, також не один раз відчуваємо смуток і журбу учнів, які йшли поруч Ісуса до Емаусу. Та ці хвилини смутку і зневіри Воскреслий Христос, який дарує себе у Пресвятій Євхаристії, перетворює ці негативні моменти, думки, розмови і хвилювання у радість і надію. Приймаючи євхаристійного Господа переживши з вірою, молитвою і поканням Великий Піст, ми оновлені відчуваємо як ”палає наше серце в грудях.” (Лука 24,32).
”І як Ісус був за столом з ними, взяв хліб, благословив і розломавши його, дав їм. Тоді відкрилися в них очі і вони його пізнали.” (Лука 24,30). Велику радість християн під час празника Христового Воскресення можна пояснити тільки тим, що ми зосереджуємо усе своє життя не виключно на собі у себелюбстві, але довкола Христа, який серед нас, який є завжди присутній з нами у містерії віри, у Пресвятій Євхаристії. Євхаристійна присутність воскреслого Господа відкриває наше серце до ближніх. Наша Великодня Віра є Євхаристійною Вірою, якою ми проголошуємо Господню смерть та його світле Воскресення. Християнин живе у цій Євхаристійній Вірі кожною своєю думкою, постійно звертаючи свій зір у сторону Христа, засновника і завершителя нашої віри (Євр.12,2).
Пасхальна містерія запрошує нас прийти до Христа. Церква закликає, щоб її члени приймали Євхаристійного Христа у Святому Причастю, особливо під час пасхального часу. Церква просить нас, щоб ми йшли у Світлі Христа. Вона закликає нас ”очистити наші почуття і побачимо Христа, неприступним світлом воскресення сяючого.” (Воскресна Утреня). Молитва Божественної Літургії закликає нас співати радісну пісню після того, як ми прийняли Євхаристійного Христа: ”ми виділи світло істинне, ми прийняли Духа Небесного, ми знайшли віру істину, нероздільній Тройці поклоняємося, вона бо спасла нас.” (Божесвенна Літургія Св. Івана Золотоустого).
Дорогі в Христі! Ми живемо у складних часах, дехто називає це пост християнською ерою. Світлий празник Господної Пасхи пригадує нам, наше завдання як християн, які зодягнулися в Св. Тайні Хрещення у воскреслого Христа, бути Ісусом для наших ближніх. Скріплені і відновлені Євхаристійним Господом, ми є покликані бути його свідками. Серед щоденних обставин життя у родині, при праці, у суспільних і громадських колах ми маємо нагоду бути Ісусом для тих, ”яких очі є заступлені.” (Лк. 24,16). Щодня є нагода через звичайні зустрічі й контакти з другими, нашим прикладом життя євангелізувати. Празник Пасхи – воскресення Христового оновляє наші духовні сили радістю і надією це чинити.
Благословення Господнє на Вас,
+ Лаврентій Гуцуляк, ЧСВВ, Митрополит Архиєпископ Вінніпезький
+ Михаїл Бздель, ЧНІ, Архиєпископ-Емерит Вінніпезький
+ Михаїл Вівчар, ЧНІ, Єпископ-Емерит Саскатунський
+ Северіян Якимишин, ЧСВВ, Єпископ-Емерит Нью Вестмінстерський
+ Корнилій Пасічний, ЧСВВ, Єпископ-Емерит Торонтонський
+ Давид Мотюк, Єпископ Едмонтонський
+ Стефан Хміляр, Єпископ Торонтонський
+ Кен Новаківський, Єпископ Нью Вестмінстерський
+ Браян Байда, ЧНІ, Єпископ Саскатунський
PASTORAL LETTER OF THE
UKRAINIAN CATHOLIC BISHOPS OF CANADA
ON THE OCCASION OF THE RESURRECTION OF OUR LORD, 2010
To the Very Reverend Clergy, Monastics and Religious Sisters, Seminarians and Laity of the Ukrainian Catholic Church in Canada:
Dear Brothers and Sisters in Christ,
Christ is Risen! Indeed He is Risen!
“Let us purify our senses that we may see the risen Christ in the glory of his resurrection and clearly hear Him greeting us: Rejoice! As we sing the hymn of victory.” (Paschal Matins).
The stychyra of Paschal Matins echoes the episode of St. Luke’s Gospel, when the disciples, on the way to Emmaus, met the Risen Lord but did not recognize Him. “Now behold, two of them were travelling that same day to a village called Emmaus, which was seven miles from Jerusalem. And they talked together of all these things which had happened. So it was, while they were talking and discussing Jesus Himself drew near and went to them. But their eyes were restrained, so that they did not know Him. And He said to them, What are you discussing with each other while you walk along and are sad?” (Lk. 24,13-16).
Dear brothers and sisters in Christ! We who are making our Christian journey – pilgrimage at the beginning of this twenty- first century, are overcome by sadness and worry, as were the disciples on the road to Emmaus. These moments of sadness and discouragement are changed by the Risen Christ into spiritual joy and hope, when we receive Him in the Holy Eucharist. Negative feelings, thoughts, conversations and fears that we encounter on the path of our Christian pilgrimage are transformed through faith, prayer, and repentance during the Great Lent into a renewed loving trust in Our Lord. It is then, having received Holy Communion, that we feel how our heart burns within us. (Lk. 24, 32).
“Now it came to pass, as He sat at the table with them, that He took bread, blessed and broke it, and gave it to them. Then their eyes where opened and they knew Him; and He vanished from their sight.” (Lk. 24, 30-31). The great joy that we Christians draw from the feast of the Resurrection is explained by the fact that we do not focus our attention on ourselves, and that we are not consumed by selfishness, but that our attention is centered on Christ, who is present among us through the mystery of faith and in the Holy Eucharist. The Risen Christ is present in the Eucharist and He opens our eyes of faith towards others. Our Paschal faith is a Eucharistic faith through which we proclaim our Lord's death on the cross and his glorious Resurrection. Each Christian lives this Eucharistic faith by every thought, constantly turning their attention to Christ, the author and perfecter of our faith (Heb. 12,2).
The Paschal mystery invites us to come to Christ. The Church invites all the faithful to receive Our Lord Jesus Christ in Holy Communion, especially at this holy paschal time. The Church asks us to walk along the path which Christ, our Light has shown us. The Church invites us to “purify our senses that we may see the risen Christ in the glory of His resurrection” (Paschal Matins). The prayer of the Divine Liturgy invites us to sing with joy the praises of Christ whom we have received in the Eucharist: “We have seen the true light. We have received the heavenly Spirit. We have found the true faith. We worship the undivided Trinity for having saved us.” ( Divine Liturgy of St. John Chrysostom).
Dear brothers and sisters in Christ! We are surrounded by a secularized society, some even speak of a post-Christian era. The glorious Feast of the Resurrection reminds us of our calling as Christians, who have "put on" the Risen Christ in Holy Baptism, to be Jesus for others. Strengthened and renewed by the Eucharist, we are invited to witness our faith. We are called to live our faith through simple everyday circumstances in our family life, where we work, where we spend our time in leisure, where we are involved with different cultural, social and church organizations. It is through regular every day interaction and contact with others, that we can become Jesus for many, who fail to see Him. Every day is a new opportunity given to us by God to evangelize through example. The Paschal Mystery – Christ’s Resurrection - renews our spiritual stamina so that we may fulfill our Christian vocation with joy and hope.
May the blessings of the Risen Lord be with you,
+ Lawrence Huculak, OSBM, Metropolitan Archbishop of Winnipeg
+ Michael Bzdel, CSsR, Archbishop Emeritus of Winnipeg
+ Michael Wiwchar, CSsR, Bishop Emeritus of Saskatoon
+ Severian Yakymyshyn OSBM, Bishop Emeritus of New Westminster
+ Cornelius Pasichny, OSBM, Bishop Emeritus of Toronto
+ David Motiuk, Eparchial Bishop of Edmonton
+ Stephen Chmilar, Eparchial Bishop of Toronto
+ Ken Nowakowski, Eparchial Bishop of New Westminster
+ Bryan Bayda, CSsR, Eparchial Bishop of Saskatoon
Українська Греко-Католицька Церква
Департамент інформації УГКЦ
ВЕЛИКОДНЄ ПРИВІТАННЯ
ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПА КИЄВО-ГАЛИЦЬКОГО
УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
БЛАЖЕННІШОГО ЛЮБОМИРА
Високопреосвященним та Преосвященним Владикам!
Всечеснішим і всесвітлішим священнослужителям!
Високопреподобним і преподобним ченцям і черницям!
Дорогим у Христі братам і сестрам – мирянам!
Мир у Господі і Боже благословення!
Дорогі у Христі!
Наближається празник всіх празників і торжество всіх торжеств – Воскресіння Христове. З цієї нагоди сердечно вітаю усіх вас та бажаю вам святого та радісного Великодня. Особливо цього року, який проголошений Роком християнського покликання з наголосом на покликанні до богопосвяченого життя, хочу привітати тих, що в монастирях, чинах, згромадженнях та інститутах спільнотного життя здійснюють свій чернечий подвиг: освячують свої душі, служать Богові та ближнім. Дорогі ченці та черниці, нехай милостивий Господь кріпить вас, благословляє ваш подвиг та дає нашій святій Церкві якнайбільше покликань.
Рівно ж вітаю членів нашої Церкви, які останніми роками виїхали в різні країни світу, шукаючи засобів для покращення свого життя. Питання міграції стане основною темою цьогорічного Синоду Єпископів, який відбудеться у вересні цього року. Ми міркуватимемо над тим, як маємо вам служити у нових обставинах вашого життя. Тому, коли через тиждень зустрічатимете разом зі своєю громадою воскреслого Христа, будьте певні, що ми за вас молимося і стараємося допомогти вам розв’язувати нелегкі проблеми емігрантського життя.
За рік, від минулого Великодня, відбулося багато змін в економічній, політичній і соціальній сферах суспільства в усьому світі та, зокрема, в Україні. Така мінливість нашого буття може нас налякати і знеохотити. Однак щорічне святкування найбільшого в літургійному році празника Христового воскресіння нагадує нам, що на противагу нестабільності подій нашого земного життя слід поставити те, що Боже, яке є тривалим і незмінним. І ця правда дає нам підставу для нашої віри і надії.
На людські плани та діяльність впливає багато внутрішніх і зовнішніх чинників, тому ми не можемо на них будувати свого життя. Натомість Божа правда і любов не минає, а слугує надійною основою для нашого існування і спонукає нас із глибоким спокоєм у серці віддати себе у руки предоброго Небесного Отця.
Ісус Христос усе своє життя на землі присвятив проповіді про свого Отця, а своїм воскресінням це остаточно і назавжди підтвердив. Тож зустрічаймо цей великий празник, цей доказ Божої турботи про наше добро, з великою радістю і вдячністю. Бажаю вам, дорогі у Христі, такого розуміння змісту всього життя Ісуса Христа від чудесного зачаття до світлого воскресіння. Оминаючи всі земні тривоги, з твердою вірою у Господа Бога, у щирій надії зустрічаймо Воскреслого та приймімо Його любов, і тою вірою, надією та любов’ю ділімося з усіма ближніми.
Христос воскрес!
+ ЛЮБОМИР
Дано у Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
16 березня 2010 року
Glory be to Jesus Christ!
Very Reverend and Reverend Fathers,
Hiermonks, Deacons, Reverend Sisters,
Dear Brothers and Sisters in Christ!
With the following teaching St. John Chrysostom shows us the true meaning of Lent. “If we fast, by abstaining only from food, then after forty days the time of Lent passes. But if we abstain from sin, then even though the time of Lent has gone by, it is still continuing for us, and from it we will receive great benefits. And still more so, this effort put forward during Lent will bring us many benefits regarding the kingdom of heaven (St. John Chrysostom, On the Statues).” The time of Great Lent should be a time dedicated to a more fervent and intense life of prayer, personal reflection, forgiveness, works of good deeds, charity and compassion towards others.
The time of Great Lent is a time when we should turn our attention to a life of prayer. St. John Chrysostom reminds us about the importance of prayer with the following instruction. “If you deprive yourself of prayer, it will be the same as taking fish out of water. As water is important to sustain the life of a fish, likewise prayer has the same importance to sustain our spiritual life. Often, what we are not able to accomplish by our own efforts, we can accomplish with the help of consistent prayer. Truly, we should pray continuously, when we are troubled and when we are at peace, when we are poor and when we are well provided for in life. Your prayers have been answered? Thank the Lord, for this blessing. Your prayers have not been answered? Be patient in prayer, so that you may receive an answer (St. John Chrysostom, On Prayer).” Dear Brothers and Sisters in Christ! May this holy time of Great Lent, be a time when we learn to pray, to grow in trust and love of God. When we reflect on our lives, we see a need for gratitude to God. At the same time we understand our need and our the need of our loved ones for the graces of prayer. During this holy time let us be mindful of those who are in the greatest need of God’s love and compassion, our brothers and sisters in Ukraine, those suffering the devastation caused by the earthquake in Haiti, the unemployed and those who struggle to provide for their families, for those seek courage to respond to God’s calling, all those who ask and need our prayers. In this year dedicated to the priesthood, remember our clergy. At the same time let us lift up our hearts in prayer so that our Church and Eparchy may be blessed with holy vocations to the priesthood.
The time of Great Fast is an opportunity for us to reflect on our spiritual life. Let us turn our attention to the basics, to the foundation upon which our faith is built. Do we pray together as a family each day? Do we regularly take part in the Sunday Divine Liturgy? How did I recently make an effort to better understand my faith? Am I holding a hurt or a grudge against someone or should I be asking another for forgiveness? Do I sincerely try to do good? How can I show at this time, in a practical way by word, deed or example that the words of the Gospel, of Christ’s teachings are important to me? The spiritual life consists of small, everyday steps taken in simplicity through which we show our love for God and our neighbors. If we make a sincere effort during Lent regarding these spiritual matters, when the time of Lent will end, for us Lent will continue. Let us take to heart this profound and practical teaching of St. John Chrysostom.
This year, we all celebrate Easter together. May this common prayer and Lenten journey be a source of support and mutual encouragement on our path to spiritual renewal.
May the blessing of the Lord be with you,
+ Stephen
Eparch of Toronto and Eastern Canada
+ + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + +
Слава Ісусу Христу!Всесвітліші і Всечесніші Отці, Преподобні Їєромонахи,
Отці Диякони, Преподобні Сестри,
Дорогі в Христі Брати і Сестри!
Цими словами Св. Іван Золотоустий подає нам правдиве значення часу Великого Посту. ”Якщо ми постимо, здержуючись тільки від поживи, то по сорока днях минає і піст. А якщо стримуємося від гріхів, то хоча піст мине, однак він ще далі триватиме, і з нього матимемо постійну користь. І ще перед небесним царством він принесе нам немало духовних благ (Св. Іван Золотоустий, Про Статуї).” Великий піст – це час для духовної праці, це час призначений Церквою, щоб ми особливо звернули увагу на молитву, на особисту роздуму, на прощення, на діла милосердя і співчуття супроти ближніх.
Великий піст – це час в якому ми повинні звернути більшу увагу на молитву і її посилити. Святий Іван Золотустий нам пригадує про важливість молитви кількома поученнями. ”Якщо ти позбавиш себе молитви, то зробиш те саме, що витягнеш рибу з води, тому що як для неї потрібна вода, так для тебе молитва. Часто, чого ми не в силі зробити власним старанням, можемо легко осягнути за допомогою постійних молитов. Справді, треба завжди постійно молитися, у клопоті і в спокою, у біді і в добрі.А на іншому місці Св. Іван Золотустий навчає: Тебе вислухано у молитві? Дякуй за те, що вислухано. Не вислухано? Будь терпеливий, щоб ти був вислуханий. (Св. Іван Золотоустий, Про Молитву)” Дорогі в Христі! Нехай цей час Великого Посту буде для нас часом в якому ми глибше і краще навчимося молитися. Коли поглянемо на наше життя, бачимо, за скільки речей ми повинні подякувати Господеві. Рівнож розуміємо, скільки ми і наші рідні потребують молитви. Включім у нашу молитву усіх, що потребують Господньої розради і кріпости. У цей рік священика, не забуваймо з вдячністю помолитися за наших оо. душпастирів, та щоб Предобрий Господь поблагословив нашу Церкву і Єпархію новими, ревними покликаннями.
У цей святий Богом благословенний час посту погляньмо на власне духовне життя. Звернім увагу на основні підставові речі нашої віри. Чи молимося з нашою родиною кожного дня? Чи беремо участь у недільній Божественній Літургії? Як я останним часом старався пізнати краще таїнство моєї віри? Чи держу у серці біль або зло на когось, або чи відчуваю потребу попросити прощення у ближнього? Чи стараюся чинити добро? Як у цей час зможу виявити ділом, прикладом життя, що слова євангелія, Христової науки, є для мене важливі? Ми як єпархіяльна спільнота виявили нашу солідарність і християнську любов супроти потерпілих у Гаїті.
Духовне життя складається з конкретних, муравлиних, щоденних кроків, через які ми виявлямо нашу любов до Господа і до наших ближніх. Як ми старанно їх будемо виконувати в часі посту, то хотяй піст мине, він для нас буде надалі тривати. Візьмім до серця це глибоке і практичне навчання Св. Івана Золотоустого.
Цього року розпочинаємо час Святого Великого Посту разом, ті що святкують за григоріянським і юліянським календарем. Нехай ця спільна духовна єдність у молитві і великпоснім подвигу кріпить нас.
Благословення Господнє на Вас,
+ Стефан
Єпарх Торонта і Східньої Канади
Пастирське послання
Українських Католицьких Єпископів Канади з нагоди Різдва Господа Нашого Ісуса Христа 2009 р. Б.
«Тоді, як мирна тиша все повила, і ніч, поспішаючи, досягла половини свого бігу, твоє всемогутнє слово з неба, з царських престолів, як невблаганний воїн, грянуло в осередок пропащої країни» (Мудрість 18: 14-15).
Всечеснішим отцям, преподобним братам і сестрам, семінаристам та вірним Української Католицької Церкви в Канаді.
Христос Раждається! Славімо Його!
Дорогі брати і сестри в Христі,
В радості Різдва нашого великого Господа, Бога та Спасителя Ісуса Христа, ми, ваші Владики та Духовні Отці вітаємо Вас! Ми святкуємо Христа, який є Всемогутнім Словом, що увійшов в лоно Діви Марії, щоб взяти на себе наше тіло. Ми святкуємо його найславніше народження та збір його людей в його Церкві під спасенним володінням його «царського трону».
Ми ще раз прийшли до цього моменту «мирної тиші» в Церковному літургійному році, до часу споглядання великої Таємниці Божественного Об'явлення «Всемогутнього Слова» серед нас та в нашій власній людській природі. Як ми сміливо співаємо - «З нами Бог», - на службі Великого повечір'я святкуючи народження Христа у тілі, то ми помічаємо в Дитяті Діви Богородиці, що Бог є дійсно з нами і то настільки, що ми не можемо собі уявити. Він настільки правдиво є з нами, що став одним з нас!
Як ми роздумуємо над його стрибком «з небес до низу», - то ми бачимо славні наслідки Його божественного Втілення. Як Атанасій Олександрійський висловив це в словах, які ніколи не втратять своєї благоговійної величі - "Бог став людиною, щоб людство могло стати богом!” І дійсно, Христове пришестя явило не лише Бога у тілі, але і його спасительний план для всього людства, який полягав у тому, - що наше тіло, наше людство можуть стати одним з Богом!
Дорогі возлюблені брати і сестри, наші думки, просвічені в цьому святому часі, підносять наші щирі молитви за вас, щоб Господь «просвітив очі вашого серця» (Еф. 1:18), та щоб ви ясніше побачили велику гідність та призначення якими ви обдаровані в Його Церкві. Церква є місцем, в якому Божественні Христові енергії передаються нам сьогодні в святих богослужіннях, таїнствах, молитвах та навчаннях. Це є також місце де Він планує зібрати все людство, та особисто кожного з нас, в божественному сопричасті та сповненні його божественного царювання. Маючи досвід цих чудових благословень, ви також можете розпізнати ваш величезний привілей та поклик до проголошення Доброї Новини нашим братам та сестрам.
У часі де темрява та невизначеність погрожують загасити світло Христа, яке горить у кожному серці, давайте приглянемося до тих, хто почуває себе втраченим в тіні сумніву і розпачу. Давайте проголошувати недоторканну святість та неоціненну гідність кожної людини з моменту зачаття до часу природної смерті тим, хто в сліпоті сприяє поширенню культури аборту, евтаназії та смерті. Давайте проголошувати красу людської сексуальності сотвореної Богом та цю божественну укладену мету – об’єднати у вірності чоловіка та жінку та їхніх дітей на образ Триєдиного Бога тим, хто тиранізований та дезорієнтований сексуальними пристрастями. Давайте радіти людською особою, яка є такою вартісною, що він або вона ніколи не може бути купленою, проданою чи використаною, і що все створіння є даром довіреним нам, як священним управителям, для розвитку, поділу, радості та передачі для майбутнього покоління. І давайте молитися за тих, хто втратив таїнственний погляд на життя, для кого земля та навіть люди є лише матеріалом для прибуткових маніпуляцій.
Ми ділимося нашим визвольним посланням з усіма тими, кого спокусив дух споживацтва, песимізму, скептицизму, з тими, які були спаралізовані наркоманією та страхом, а також з тими, хто втратив надію на життя, - таємниця правдивої реалізації особи знаходиться у даванні любові, в тому числі і для себе самих, так само як Христос дав себе для нас в любові. Ми свідчимо світові, який сотворений в божественній правді та любові і ми визнаємо, що прикликана животворяща благодать Христова творить чудеса визволяючи та зціляючи нас. Ми звіщаємо про Боже Провидіння яке знає про кожного горобця, який падає з неба. Отож, чи ж не є ми вартіснішими в очах Божих за багатьох горобців? (Пор. Мт. 10:31).
Любі вірні, коли ми зібралися в цьому році на традиційній Святій Вечері, що вітає прихід Бога в тілі - будьмо вдячні. Будьмо вдячні тоді, коли ми вдивляємося «в небеса»у напрямку Його «царського трону», щоб побачити першу зірку, яка звіщає його царювання, і коли ми запалюємо звичайну свічку, що символізує Його «стрибок любові» для того, щоб визволити нашу «приречену землю» і так чудово єднати нас з собою, в Його Церкві, єднати нас з Ним. Нехай наше християнське життя буде наново зміцнене в спогляданні божественних дарувань нашої гідності та призначення, які ми отримали в Христі, що приходить у славі.
Коли ми збираємося з родиною та друзями на святкових богослужіннях та співаємо коляду – «Бог предвічний», то нехай наше старання нести словом свідчення про Втілення Христа буде настільки підкріплене на ділі, щоб ті, які ніколи не чули такої прекрасної звістки, могли дізнатися, досвідчити та приєднатися з нами в проголошенні того - що З нами Бог!
Благословення Господнє на Вас!
Віддані Вам у Христі,
+ Лаврентій Гуцуляк, Митрополит Архиєпископ Вінніпезький
+ Михаїл Бздель, Митрополит Емерит
+ Михаїл Вівчар, Єпарх Емерит Саскатунський
+ Северіян Якимишин, Єпарх Емерит Нью-Вестмінстерський
+ Корнелій Пасічний, Єпарх Емерит Торонтонський
+ Давид Мотюк, Єпархіяльний Єпископ Едмонтону
+ Степан Хміляр, Єпархіяльний Єпископ Торонта
+ Кен Новаківський, Єпархіяльний Єпископ Нью-Вестмінстера
+ Браєн Байда, ЧНІ, Єпархіяльний Єпископ Саскатуну
***************************************
PASTORAL LETTER OF THE
UKRAINIAN CATHOLIC BISHOPS OF CANADA
ON THE OCCASION OF THE NATIVITY OF OUR LORD 2009
“When peaceful silence lay over all, and night had run the half of her swift course, down from the heavens, from the royal throne, leapt your all-powerful Word; into the heart of a doomed land the stern warrior leapt” (Wisdom 18:14-15).
To the Reverend Clergy, Monastics and Religious Sisters, Seminarians and Laity of the Ukrainian Catholic Church in Canada
Christ is Born! Glorify Him!
Dear Brothers and Sisters in Christ,
In the joy of the Nativity our great Lord, God and Saviour Jesus Christ, we, your Bishops and Spiritual Fathers greet you! We celebrate Christ who is the all-powerful Word who “leapt” into the womb of the Virgin Mary to take on our flesh. We celebrate His most glorious birth and the gathering of his people into His Church under the saving reign of His “royal throne.”
Once more we have arrived at that moment of “peaceful silence” in the Church’s liturgical year, the time to contemplate the great Mystery of the Divine Appearing of the “all-powerful Word” amongst us and in our own human nature. As we boldly sing Z namy Boh! - God is with us! at the service of Great Compline celebrating Christ’s Nativity in the Flesh, we behold in the Child of the Virgin Theotokos that God is indeed with us in a way that we cannot begin to imagine. He is so truly with us that He has become one of us!
As we ponder His leap “down from the heavens,” we see the glorious implications of His divine Incarnation. As St. Athanasius of Alexandria expressed it in words that will never lose their awesome grandeur, “God became human so that humanity might be made god!” Indeed, the coming of Christ has revealed not only God in the Flesh, but His very salvific plan for all humanity, that our flesh, our humanity might be made one with God!
Dearly beloved, our thoughts, illumined in this sacred season, inspire our earnest prayer for you that “the eyes of your heart may be enlightened” (Eph. 1:18) to see more clearly the great dignity and destiny you have been bestowed with in His Church. It is the place where Christ’s divine energies in the holy services, sacraments, prayers and teachings reach us today. It is also where His plan to gather all humanity, indeed each of us personally, into the divinizing communion of His liberating reign is fulfilled. Having yourselves experienced these marvelous blessings, may you also recognize your immense privilege and call to proclaim this Good News to our brothers and sisters.
In this age where darkness and uncertainty threaten to snuff the light of Christ which burns within each heart, let us consider those who find themselves lost in the shadows of doubt and despair. Let us announce the inviolable sanctity and inestimable worth of every person from the moment of conception till natural death to those who in blindness promote a culture of abortion, euthanasia and death. Let us proclaim the beauty of human sexuality created by God and its divinely ordered purpose to unite in fidelity husband and wife and their children in the image of the Triune God to those tyrannized and disoriented by sexual passions. Let us rejoice in the human person who is of such worth that he or she can never be bought or sold or used, and that all creation is a gift entrusted to us as priestly stewards to develop, to share, to rejoice in and to pass on to the next generation. And let us pray for those who have lost a sacramental vision of life, for whom the earth, and even human beings, are but raw material to be manipulated for profit.
To those who have been seduced by consumerism, pessimism and skepticism, who have been paralyzed by addictions and fear and to those who have lost hope for living, we share our liberating message, that the secret to real fulfillment is found only in what one gives away in love, including one’s self, just as Christ has given himself in love to us. We bear witness to a world that is divinely designed in truth and love and we confess the life-creating grace of Christ that, when called upon, works liberating and healing wonders. We herald the God of providence who is aware of every sparrow that falls from the sky. Alas, are we not worth much more than many sparrows in the eyes of God? (cf., Mt. 10:31).
Cherished faithful, as we gather this year at the traditional Holy Eve Supper that welcomes the coming of God in our Flesh, let us be thankful. As we gaze into “the heavens” toward His “royal throne” to behold the first star that proclaims His reign and as we light the customary candle that symbolizes His “loving leap” to liberate our “doomed land” and so wonderfully unite Himself with us and, in His Church, unite us with Himself, may our Christian lives be re-invigorated in the vision of the divinely bestowed dignity and destiny we have received in Christ’s glorious Appearing.
Indeed, as we gather with family and friends at the Holy Festal Services and we intone the timeless carol Boh Predvichnyj - God Eternal, may our zeal to bear the Incarnate Christ witness in word and deed be increased so that those who have never heard such wonderful tidings may come to know, experience and join us in proclaiming, Z namy Boh! - God is with us!
The Blessing of the Lord be upon you!
Sincerely Yours in Christ,
+ Lawrence Huculak OSBM, Metropolitan Archbishop of Winnipeg
+ Michael Bzdel, CSSR, Metropolitan Emeritus
+ Michael Wiwchar, CSSR, Eparch Emeritus of Saskatoon
+ Severian Yakymyshyn, OSBM, Eparch Emeritus of New Westminster
+ Cornelius Pasichny, OSBM, Eparch Emeritus of Toronto
+ David Motiuk, Eparchial Bishop of Edmonton
+ Stephen Chmilar, Eparchial Bishop of Toronto
+ Ken Nowakowski, Eparchial Bishop of New Westminster
+ Bryan Bayda, CSSR, Eparchial Bishop of Saskatoon
|
.jpg)
