Слава Ісусу Христу – Слава на віки! Glory to Jesus Christ – Glory Forever! Dicsoseg Jezus Krisztusnak - Dicsoseg Mindorokke!

Most Rev. Stephen Chmilar D.D.
Main menu

Icons

 

Icon of the Holodomor
The Man-Made Famine (genocide) in Ukraine
(1932-1933)

Shevchenko Monument



News


31.12.2017
To see all articles in the "news" section click on "View all"
06.04.2017
His Beatitude's message to the youth

ПОСЛАННЯ

БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА

ДО МОЛОДІ НА КВІТНУ НЕДІЛЮ

 

Улюблена в Христі молоде!

 

PASTORAL LETTER

OF HIS BEATITUDE SVIATOSLAV

ON PALM SUNDAY

TO THE YOUTH

 

Dear Beloved Youth in Christ!

 

Every year on Palm Sunday I rejoice that I have the opportunity to address you with this pastoral address and together with you to experience the Lord’s Entrance into Jerusalem – the feast of the Lord’s triumph, which leads us into the Paschal Mystery of the sufferings, death and resurrection of Christ in order to be with the Lord in His eternal victory in one week. I confess to you that I receive great joy and inspiration from every encounter with you both in Ukraine and in the diaspora. These encounters give hope and faith for the future of our Church, country, and the world. I thank you for your openness, your sincerity in conversation, your love towards your own Church and people, and I hope that the opportunity for encounters with you will grow even more! In particular, I am delighted with the encounters with young people in the diaspora, because by your lives and activity you bear witness to the global dimension of our Church and to your deep rootedness in her spiritual, liturgical, and cultural traditions. It is known that the youth of today on different continents is experiencing a vast amount of hardships and challenges, however, at the same time, in the very Person of Jesus Christ they find sound and true guides for their own lives, and His Holy Church wants to be right beside them and to accompany young people in their searching.    

 

In describing the event of Palm Sunday, which we are experiencing today, the evangelists give many details that allow us to re-create the scene and the awareness of those days, to feel the context, to imagine the main heroes. During the course of three years Christ teaches in various corners of Palestine, preaches about the Kingdom of Heaven, performs miracles – heals the sick, casts out demons, eventually He raises the dead – and He becomes very well known. For His people and even for His occupiers Jesus Christ is not just an unknown carpenter: the people see in Him their Messiah – Saviour and Deliverer. The people experience His power and follow Him. This power scares away some, inspires others, for He Himself does not simple repeat the regulations of the Old Testament Law, but He teaches with full authority as the Son of God in the power of the Holy Spirit. Christ’s teaching is always relevant and fresh, and every time it exceeds all the latest attitudes and trends.

 

And here God’s Anointed One enters Jerusalem for the Jewish Passover, where at this time a lot of people gather from the various places of the great Roman Empire. Above all, young people recognize and accept Christ; they place before Him palm branches and garments. They meet Him, shouting: Blessed is the King who comes in the name of the Lord! Peace in heaven and glory in the highest! But alongside these who accept and recognize are those who complain and disassociate themselves from the new reality that is about to come! They complain about Jesus Himself, saying: Teacher, rebuke Your disciples! The elite of that time learned to live within the conditions of Roman domination, within the conditions of internal divisions; it already was used to negotiate, to dodge and receive some dividends. And right here something absolutely new happens, something that these teachers of the Law themselves teach and what they await, but what they do not understand and cannot control. Christ answers: I tell you, if these were silent, the very stones would cry out. On the contrary, He closes the mouths of those who complain, of those who are not pleased with Him and the youth, but He supports those who accept the new reality, those who do not want to play according to the old rules, to put new wine into old wineskins (cf. Mt. 9:17).

 

Young people feel that there is novelty and power in Christ. They are drawn to Him and accept Him. They accept the new, just revealed Messiah, who enters Jerusalem as the Prince of Peace sitting upon a foal, but not as the triumphant conqueror, whom, possibly, the representatives of the old elite awaited. Young people do not complain but act – they meet Christ – sincerely and loudly, clearly and openly. Young people do not fear, the spirit of bondage and fear has not yet managed to enslave them!

 

Let us look today at ourselves. We often complain, especially about something new, something unknown. We hang on to old schemes, we hide in the convenient confines of our lives, we are afraid to change a thing. In caring for our own comfort zone, we discourage life and renewal. Being young in age, we often regret the past and act as “the old in spirit”, setting ourselves apart from the world around us, instead of changing it, we are afraid of the new, instead of understanding it, and we complain about everything that provokes us to live fully and to grow.

 

Last year during World Youth Day in Krakow, the Pope called these girls and boys “young couch potatoes”, young people “who [already] go into retirement at the age of 20”! Therefore, today I urge all of you: Don’t complain!

 

Let us not complain about our shortcomings, because we can overcome them. Let us not complain but let us work, listening to the words of the Venerable Metropolitan Andrei Sheptytsky: Not by the rolls of one minute but with the efforts and sacrifices to bloodshed does our people move. And it is easier at times to shed blood in a moment of enthusiasm than to fulfill one’s obligations toiling many years and enduring the intense heat of day, and the temperature of the sun, and the anger of people and the hatred of enemies, and the absence of trust among one’s own, and the lack of aid from those close by, and amid this kind of work to finish one’s task right to the end, not waiting for laurels before the victory or for a reward before merit (Pastoral Letter to Young People, 1932).

 

In different situations we come into contact with people who tempt us to complain, they offer us cheap populism – to gain without much effort that which is convenient and comfortable, that which flatters our ear but is an empty promise without any sense of responsibility, that which sounds great but does not give life and strength for positive building. Politicos often manipulate our feelings, they think about narrow corporate goals, about ratings, about future elections, instead of seriously working for the future of their own people and for the common good. Let us not support those who speculate on difficulties and challenges! Let us not throw up our hands but let us follow Christ, and let us build our renewed future ourselves! Let us be with those who create new things, who are the guarantee of a new, reinvigorated, vibrant Ukraine. 

 

Dear young people! I assure you that the Church is with you, with those who do not complain but who act, who see the future and work for it. The Church preaches Christ who enters Jerusalem and who by the power of the Holy Spirit brings us great change and supports those who accept change. I thank you for your openness and boldness to bear witness to Christ and to act according to this witness. For witness always anticipates activity. In addressing the young people this year, the Holy Father Pope Francis encourages them to be active: The Church and society need you. With your plans and with your courage, with your dreams and ideals, walls of stagnation fall and roads open up that lead us to a better, fairer, and more humane world. The Roman Pontiff considers the question of young people so important that the upcoming Synod of Bishops of the Catholic Church will be dedicated to youth, faith, and vocational discernment. Together with our Pope, I wish to encourage you to be active, to the fruitful use of the gift of youth, its constructive voice, to which the Church lends her support.

 

Palm Sunday is a special time – the words of our poet, Oleksandr Oles, truly communicate today’s spirit: With sadness a joy was embracing… We rejoice at the glorious entrance to Jerusalem, while at the same time understanding that we stand together with Christ on the threshold of sufferings. Passion Week, which begins tomorrow, speaks so much to us about the human person – betrayal, sufferings, fear, doubts and death. But at the same time it tells us about the great and compassionate God, who by death conquers death.

 

I urge you, dear young friends, to live through next week in faith and in your personal trust in God so great, who for us becomes small and dies for us on the Cross in order to rise and grant us everlasting life. May your faith become power for you that will help you to overcome various challenges and tests that will occur along the way. May the Most Holy Mother of God accompany us on this way, for she is the example of actively answering the Lord’s call.

 

The blessing of the Lord be upon you!

 

+ SVIATOSLAV

 

Given in Kyiv

 

at the Patriarchal Cathedral of the Resurrection of Christ,

 

on the Saturday of the Akathist Hymn,

 

1 April 2017 A.D.

 

06.04.2017
+Sr. Bohdanna Podney

 

+Sr. Bohdanna Podney

1916-2017

Sr. Bohdonna passed away on Tuesday, March 21, 2017.

Sr. Bohdonna was a resident of Philadelphia, Pennsylvania at the time of her passing.

Sister Bohdonna earned her BS in Chemistry at Catholic University of America in Washington DC and she received her Certification in Education at Villanova University. She later earned her Masters Degreee in Chemistry at Catholic University.

 

Sr. Bohdanna, a Basilian Sister, served at the Dormition of the Mother of God Church in Mississauga for many years. From there she offer her service at St. Sofia Byzantine Rit Separate School.

 

Please pray that her new journey will lead her directly to the arms of our Lord.

 


 God of spirits and all flesh,
You trampled death,
You made the devil powerless,
and You gave life to Your world.
Now, O Lord, to the soul of Your servant,
+Sr. Bohdanna,
who has fallen asleep,
grant rest in a place of light,
a place of verdure,
and a place of tranquility,
from which pain, sorrow and mourning have fled,
As the good and loving God,
forgive every sin of thought, word or deed he has committed,
There is no one who will live and will not sin,
for You alone are sinless.
Your justice is everlasting justice and Your word is truth.

For You, O Christ our God,
are the Resurrection, the Life and the Repose of Your servant
+ Sr. Bohdanna,
who has fallen asleep:
and we give glory to You,
together with Your eternal Father
and You most holy, good and life-giving Spirit
now and forever and ever . Amen

 

05.04.2017
Sister Servants of Mary Immaculate

Sister Servants of Mary Immaculate

from Toronto and Ancaster

celebrated their 125th anniversary as an Order.

The celebration started with a Moleben to Blessed Josaphata, the co-foundress of the Order, at St. Josaphat Cathedral.

A reception for all the guests followed in the church hall.

For more photos go to "Read more"

 

05.04.2017
Easter Message - His Beatitude Patriarch Sviatoslav

 

 For English Text Go to "Read More"


ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ

БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА

Високопреосвященним і преосвященним владикам,
всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям,
преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянам
Української Греко-Католицької Церкви

Христос воскрес!

Як однорічний агнець, благословенний нам вінець – Христос

Добровільно за всіх заколений був – Пасха очищення;

І знову нам із гробу засяяв – чудове Сонце правди.

Пісня 4-го Канону Пасхи

Дорогі в Христі!

Сьогодні по всьому Всесвіту лунає радісний одноголосий благовіст: «Христос воскрес!» У цих словах − сила й визнання головної істини християнської віри. «Воістину воскрес!» − відповідають ті, хто повірив у воскресіння нашого Спасителя та Його перемогу над адом і смертю. Наша віра у Воскреслого − це віра у воскресіння, яке кожен із нас особисто зможе пережити. Саме завдяки вірі ми стаємо християнами, тобто причасниками вічного життя нашого Божественного Спасителя, який сьогодні у славі виходить із запечатаного гробу. Ось чому святий апостол Павло твердить: «Коли ти своїми словами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у своєму серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння» (Рим. 10, 9-10). Ми святкуємо подію, про яку свідчили святі апостоли. Благодаттю Святого Духа в пасхальних богослужіннях ми можемо пережити те саме, що досвідчили жінки-миронисиці при гробі та апостоли, які особисто зустрілися з воскреслим Спасителем і були Його свідками аж до краю землі. У нинішньому світлому празнику наново з’єднаймося з Ним і промовмо до Нього словами апостола Томи: «Господь мій і Бог мій» (Ів. 20, 28).

Як однорічний агнець, благословенний нам вінець – Христос

Ким є той Христос, якого ми зустрічаємо воскреслим із гробу? Насамперед Він є нашим воплоченим Богом, який переміг смерть і якого ворота аду не змогли втримати. Наша Пасхальна утреня прирівнює Ісуса Христа до пасхального агнця, принесеного в жертву на визволення і спасіння вибраного народу. У ту ніч, яку вперше назвали пасхальною, смертоносний ангел у Єгипті проминув того, чий дім був позначений кров’ю пасхального ягняти, і тоді розпочався вихід вибраного народу з рабства до свободи. Нашим справжнім пасхальним Агнцем є розп’ятий і воскреслий Господь Ісус Христос, як про це пише св. Іван Богослов, коли устами Хрестителя вже на початку Євангелія свідчить про Ісуса: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає» (Ів. 1, 29).  Саме Він є Той, який у цю ніч зламав своїм світлом темряву рабства гріха та веде за собою всіх нас від смерті до життя і від землі до небес.

Якщо ми у Святому Хрещенні таїнственно вмерли і воскресли з Христом, якщо ми причащаємося Його Тіла і Крові, тобто споживаємо новозавітну Пасху, та ознаменовані кров’ю Христа, то і нас смерть оминає, «проходить мимо», і відкриваються перед нами двері небесні. Щоразу, коли ми молимося Божественну Літургію, то стаємо причасниками воскресіння – того життя, яке сьогодні засяяло нам із порожнього гробу. І це життя Воскреслого є благословенним вінцем для нас, дітей Божих, знаком нашої гідності й нашого покликання бути свідками Його у світі та проповідниками Його Євангелія.

Добровільно за всіх заколений був – Пасха очищення;

 Святкувати християнську Пасху означає для нас сьогодні бути здатними силою Воскреслого вставати і пробудитися до дії, бути здатними до особистої пасхальної самопожертви задля добра свого народу, його свободи та кращої долі. Дивлячись на обличчя наших українських воїнів-героїв, які принесли своє життя в жертву за рідний народ, можемо бути впевнені, що Небесний Отець приймає ці жертви в імені свого Сина. Саме у них через воскреслого Христа ми вже маємо перемогу над злом і зцілення душевних і тілесних ран.

Святкувати християнську Пасху означає для нас сьогодні бути носіями перемоги життя там, де панує смерть. Щиро визнавати те, що Христос «воістину воскрес», означає повірити, що завдяки нашому особистому рішенню та зусиллю є воістину можливим побороти корупцію і неправду в нашому суспільстві, що саме від нас залежить, яким буде наша країна: чи вона буде вмирати, віддана на поталу могутнім світу цього, чи встане, пробудиться, оновиться і воскресне до справжнього життя, гідного людини як образу Божого.

Христос, який сьогодні рве кайдани смерті та виходить із гробу, є нашим виходом із рабства. Він очищує нас від гріха, залежності, обставин, спокус і маніпулювань групки, учасники якої вважають себе господарями світу цього, – очищує від всього, що нас поневолює і забирає в нас життя. Він, воскреслий Господь, є нашим виходом із наших історичних обставин: у Ньому переможемо війну і тих, хто її розпалює та підтримує. Христос – це також наш вхід, наші двері (пор. Ів. 10, 7.9). Він для нас є дорогою, правдою і життям (пор. Ів. 14, 6). Він дає нам свободу для повноти життя, любові до Бога і ближнього, будівництва власного майбутнього на своїй Богом даній землі. У світлі Христового воскресіння не дозвольмо себе обдурити ні пустослів’ям та марними обіцянками, ні безпорадністю тих, яким бракує віри в євангельську правду і справедливість, і які лишень нарікають на свою долю.

І знову нам із гробу засяяв – чудове Сонце правди

Труднощі й невигоди – досвід кожного паломника, що йде в пасхальній ході.  Не цураймося труду і особистої жертви цієї переможної ходи. Ми часто маємо спокусу відмежуватися від дійсності довкола нас, перекладаємо відповідальність на іншого, бачимо швидше зло ніж добро, шукаємо когось як «жертву», на яку хочемо перекласти власні тягарі. Вибираємо собі не чистого Ангця, який кличе до особистої участі в перемозі над злом, а цапа відбувайла, на якого скидаємо всi грiхи, слабкості, боягузтво, небажання брати на себе відповідальність за долю свого народу. Хочемо, щоб хтось за нас усе зробив, шукаємо «когось», хто взяв би на себе наші труднощі й заплатив би ціну за наш добробут, а наші негаразди щоб без нашого особистого зусилля «пройшли мимо» нас. Чуємо, як нам шепчуть: «Нехай інші захищають Батьківщину, а я хочу почуватися в безпеці. Нехай інші змінюють країну, в якій я живу, на краще, лише щоб не змінювався я сам».

Натомiсть Христос нас кличе до iншого способу життя. Він воскрес із мертвих для того, щоб змінити спершу нас, зрушити і підняти спершу мене, а через мене – усе і всіх довкола. Якщо я хочу кращого суспільства, країни, світу, то спершу мушу стати кращим сам. І день цієї великої переміни, коли наше Сонце встає, є саме сьогодні! Сьогодні наш Великдень! Станьмо великими у воскреслому Спасителеві! Христос засяяв нам із гробу і є нашим Сонцем правди. Досить нарікати – час діяти! Сходить Сонце – починається новий день. У світлі Його проміння маємо даровану нам нагоду саме сьогодні, у цей день і час – не змарнуймо її!

Дорогі в Христі браття і сестри! Вітаю всіх вас із нинішнім світлим празником Воскресіння Христового, із днем визволення від смерті й зла та відкриття дверей до життя, надії і любові. Зичу всім миру Христового, миру, який дарує нам Христова перемога над злом і неправдою, миру, якого серед війни так щиро прагне кожне українське серце. Ще раз усім вам, в Україні й на поселеннях сущим, засилаю свої сердечні вітання. Щиро бажаю вам благословенних Великодніх свят, смачного свяченого яйця та світлої пасхальної радості!

Благодать воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами!

Христос воскрес! Воістину воскрес!

 

† СВЯТОСЛАВ

 

 

Дано в Києві,

при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,

            у 5-ту неділю Великого посту, 2 квітня 2017 року Божого


 

 


04.04.2017
Lenten Services

Lenter Servicces

Toronto East Deanery

 

Parishes of the Toronto East Deanery have been celebrating Lenten Vespers during the Great Fast/Lent 2017  and providing parishioners with the opportunity to approach the Holy Mystery of Reconciliation/Confession.

Each Sunday evening deanery priests travel to a designated parish.  Led by Fr. Roman Galadza and a few parishioners  of St. Elias Church the gathered faithful celebrate Lenten Service, have the opportunity to confess and hear a Lenten sermon preached by one of the visiting priests. 

The photos were taken at Christ the Good Shepherd on the Fifth Sunday of the Great Fast/Lent.  Parishioners expressed gratitude for having the opportunity to gather in prayer and to experience a beautiful and spiritually uplifting service.

 



29.03.2017
Easter Message from the Canadian Ukrainian Bishops

 

 

Лист у Українській мові слідує

Easter Pastoral Letter

from the Canadian Ukrainian Bishops

2017 PASTORAL LETTER OF THE UKRAINIAN CATHOLIC BISHOPS OF CANADA

ON THE OCCASION OF THE FEAST OF THE RESURRECTION OF OUR LORD

 

To the Very Reverend Clergy, Monastics and Religious Sisters and Brothers,

Seminarians and Laity of the Ukrainian Catholic Church in Canada:

“Pascha is approaching - the defeat of sin and the end of death, Easter is coming, and with it a new life and rebirth. This is why St. Paul says: '...the hour has come for you to wake from sleep. For salvation is nearer to us now than when we first believed.  The night is far gone; the day is at hand. So then let us cast off the works of darkness and put on the armor of light.' (Rom. 13: 11-12). May that light of Easter embrace our souls, not as a fleeting moment of happiness, but as rebirth and life granted by the power of God.”

(Confessor of Faith Patriarch Joseph)

Christ is Risen!                               Indeed He is Risen!

 Dear Brothers and Sisters in Christ,

 We greet you all in the joy that is Easter, a joy that is so profound and existential, that it permeates our very being as Christians. For we, the community of children of God, through the mystery of Baptism have been indelibly signed by the death and resurrection of our Lord. And even though we live this life here on earth for as many days and years as is granted us by the grace of God, we are already reborn to eternal life through our Lord Jesus.

An awareness of living in time and space, but already being part of eternity, is what distinguishes the martyrs, confessors, venerables and saints of every category and walk of life: already being “there” even as we are here, tasting the Kingdom of God in this life, while at the same time awaiting its fulfillment. And so today as we proclaim: “Christ is risen! Indeed He is risen” we are also proclaiming that Jesus is alive and we are alive in Him.

In this spirit of paschal celebration it is providential that this year we are celebrating the 125th anniversary of the birth of our noble Confessor of Faith Patriarch Joseph Slipyj, a priest and scholar, educator and Rector, Bishop and Metropolitan, prisoner and exile, Patriarch and symbol for the Ukrainian people. Father Joseph Slipyj accepted the call of the Church to serve as bishop in particularly difficult and challenging times, as war was breaking out in 1939. In his Memoirs he described his doubts and hesitation: “it is not an honor or merit but first of all a hard burden.” (Spomyny-Memoirs, page 136). But Father Slipyj was reassured by another man of profound faith, Metropolitan Andrey Sheptytsky, who had great confidence in his choice for successor. Arrested by the Soviets in 1945 only six months after becoming the Metropolitan-Primate of our Church, he never lost faith in the Risen Lord nor did he falter as chief shepherd of the Crucified Church in the underground, never doubting that her moment of resurrection would come. And even when he was released after 18 years of imprisonment, and exiled to the West at the age of 71, he never forgot his responsibilities towards his wounded and persecuted flock behind the Iron Curtain, while at the same time bringing new life and energy to the Church in the diaspora, calling for the creation of a Synod of Bishops of our entire Church, united in one Patriarchate. His broad vision and tireless work certainly bore fruit in his lifetime. But he would not witness the greatest fruit of his labors, that is, the rebirth of the Ukrainian Greek-Catholic Church in Ukraine, which would begin in earnest a mere five years after his death in Rome in 1984.

For the last 25 years our Church in Ukraine has been able to proclaim freely and openly “Christ is Risen!” and in the present situation of invasion and war our proclamation must resound even louder. If Patriarch Joseph’s life has taught us anything, it is that we reach the stars through hardship, which was the message of his episcopal motto (“Per aspera ad astra”). Here in Canada we too have hardships, possibly of a different nature, though no less challenging. We live in a society where godlessness seems to be the norm and where the sanctity of human life seems to be under an even greater threat than in Ukraine. His Beatitude Sviatoslav recently stated that he worries more about our priests and laity here, than about those on the front line. The challenges and hardships we may have faced during our Lenten journey pale in comparison to the challenges our faith faces each and every day, as we and our children are bombarded by values that run counter to the teaching of the Gospel. Now is the time to surrender these challenges and hardships to the Risen Lord. We need not forget or deny them, but with trusting hearts let every part of our being be risen, revived and brought to life in Christ.

This year also marks 150th anniversary of the Confederation of Canada. As Canadians we enjoy many blessings and freedoms not found elsewhere in the world, but as a society we seem to increasingly believe that we are the creators of our own good fortune. We continue to sing “God keep our land glorious and free,” but do we really mean it? The Feast of the Resurrection is a wonderful time for us as Canadians and Christians to remember that our Heavenly Father is the “source of every perfect gift coming down from above,” the greatest of which is our life in the Risen Christ, and that we are called to bear witness to this before our fellow citizens in word and action. As Patriarch Josyf reminded us in the words of Saint Paul, we must “put on the armour of light” which protects us from the works of darkness and evil. By our own lives through the power of Resurrection we can make a difference in our world. By every thought, word, and deed let us witness to the Resurrection in the 21st century. For this is the calling we received from Jesus, “let your light shine before others, that they may see your good deeds and glorify your Father in heaven.” (Matthew 5:16)

“Christ is risen from the dead, trampling death by death, and to those in the tombs giving life!” May Christ who dwells in our hearts, our families and in our vibrant parishes, give life to all. On this Feast of the Resurrection of Our Lord, we pray that God’s love fills your heart and, through you, the hearts of all.

Christ is Risen!                               Indeed He is Risen!

 Sincerely Yours in Christ,

 

+ Lawrence Huculak, OSBM, Metropolitan Archbishop of Winnipeg

+ Michael Wiwchar, CSsR, Bishop Emeritus of Saskatoon

+ Severian Yakymyshyn OSBM, Bishop Emeritus of New Westminster

+ David Motiuk, Eparchial Bishop of Edmonton

+ Stephen Chmilar, Eparchial Bishop of Toronto

+ Ken Nowakowski, Eparchial Bishop of New Westminster

+ Bryan Bayda, CSsR, Eparchial Bishop of Saskatoon

 

Пастирське послання Владик УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ Канади з нагоди Христового Воскресіння 2017

 

Всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям, преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі семінаристам та мирянам Української Католицької Церкви у Канаді:

 

«Зближається Пасха – поразка гріха і кінець смерті, надходить Великдень, а з ним – нове життя і відродження. Тому каже св. Павло: «Вже пора нам прокинутись із сну; тепер бо ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували. Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчинки темряви і одягнімся в зброю світла» (Рим  13: 11-12 ). Нехай те Великоднє світло охопить наші душі, не як проминаюча хвиля щастя, але як Божа сила відродження і життя»

(Ісповідник віри Патріярх Йосиф).

 

Христос Воскрес!      Воістину Воскрес!

 Дорогі у Христі брати і сестри,

 Вітаємо вас у радості, що нею є Великдень; ця радість є настільки глибока і екзистенційна, що вона просочує саме наше християнське буття. Як спільнота Божих дітей, у Таїнстві Хрещення, ми отримали на собі знак смерті та воскресіння Господа, знак, який неможливо стерти. І хоч ми живемо тут, на землі, лише певне число днів і років, як нам дарує Господь, однак ми вже відродилися до життя вічного через Ісуса.

 Свідомість життя в рамках часу і простору, але водночас усвідомлення себе частиною вічного, — це те, що вирізняє мучеників, ісповідників, преподобних і святих з різноманітних життєвих обставин: вміння бути вже «там» і залишатися ще тут, відчувати смак Царства Божого в цьому житті, і водночас очікувати на його звершення. Тому сьогодні, проголошуючи «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!», ми також проголошуємо, що Ісус живий і що ми живі у ньому.

 В дусі цього пасхального торжества, ми особливо раді цього року святкувати 125 річчя від народження ісповідника віри Патріарха Йосифа Сліпого, священика і вченого, освітянина і ректора, єпископа і митрополита, в'язня і засланця, патріарха і символа українського народу. Отець Йосиф Сліпий прийняв заклик Церкви до єпископського служіння в особливо важкі часи, коли розгорялася війна у 1939 році. В своїх Споминах він ділиться сумнівами і ваганнями: «це не є честь, або заслуга, але насамперед важке ярмо». (Спомини, стор. 139). Проте, Отець Сліпий відчував підтримку ще одного мужа глибокої віри, Митрополита Андрея Шептицького, який мав велику впевненість щодо вибору свого наступника. Будучи арештованим радянською владою в 1945 році лише шість місяців після свого обрання на Митрополита-Главу нашої Церкви, він ніколи не втратив віри у воскреслого Господа, ані не похитнувся як головний пастир Розп'ятої Церкви у підпіллі, ніколи не сумніваючись, що момент воскресіння наступить. Навіть коли його відпустили після 18 років ув'язнення і вислали на Захід у віці 71 рік, він ніколи не забував про свою відповідальність за зранену і переслідувану паству за залізною завісою, і водночас приносив нове життя й енергію Церкві в діаспорі, закликаючи до створення Синоду Єпископів цілої нашої Церкви, об'єднаної в один Патріархат. Ця велика візія і невтомна праця принесли плоди ще за його життя. Але він не став свідком найбільшого плоду своєї діяльності - відродження Української Греко-Католицької Церкви в Україні - яке розпочнеться за якихось п'ять років після його смерті у Римі в 1984 році.

  Впродовж останніх 25 років наша Церква в Україні мала змогу вільно і відкрито промовляти «Христос Воскрес!», і в умовах сьогоднішнього вторгнення і війни цей оклик має звучати ще голосніше. Якщо життя Патріарха Йосифа чогось нас навчило, то це те, що ми досягаємо зірок через труднощі, що й було його єпископським гаслом («Через терен до зірок»). Тут в Канаді, ми також маємо труднощі, може іншого характеру, та не менш важкі. Ми живемо в суспільстві, де безбожність видається нормою, і де святість людського життя є мабуть під більшою загрозою, аніж в Україні. Недавно Блаженніший Святослав зазначив, що він більше хвилюється за наших священиків і вірних тут, аніж за тих, що на передовій. Виклики та труднощі, пережиті під час посту, є нічим в порівнянні з викликами, що їх зазнає наша віра кожного дня, коли ми і наші діти переживають напади тих цінностей, що суперечать Євангельському вченню. Зараз настав час поручити ці труднощі і випробування Воскреслому Христові. Ми не повинні їх заперечувати, чи забувати про них, але зі серцями сповненими довіри, дозволимо кожній частині нашого буття воскреснути, відродитися і повернутися до життя у Христі.

 Цього року ми також відзначаємо 150 років утворення Канадської Конфедерації. Як канадці, ми маємо багато привілеїв та свобод, яких немає в інших частинах світу, але як суспільство, ми наче щораз більше віримо, що ми є творцями нашого добробуту. Ми продовжуємо співати «Боже, зберігай нашу землю у славі та волі», але чи ми справді в це віримо? Христове Воскресіння є чудовою нагородою для нас, як канадців і християн, пригадати, що наш Небесний Отець є «джерело усякого досконалого добра, що сходить на землю», а найбільшим з них є життя у Воскреслому Христі, і що ми покликані свідчити про це перед нашими співгромадянами словом і ділом. Як Патріарх Йосиф нагадує нам словами Святого Павла, ми маємо «одягнути зброю світла», котра захищає нас від темряви і зла. Своїм власним життям, через силу Воскресіння, ми можемо змінити світ. Саме це є покликанням, яке ми отримали від Ісуса, «нехай ваше світло сяє для інших, щоб вони могли бачити ваші добре вчинки і прославляти вашого Отця на небі». (Мт. 5:16)

«Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував!» Нехай Христос, що перебуває в наших серцях, родинах і живих парафіях, дарує життя усім. В цей празник Христового Воскресіння, ми молимося, щоб любов Божа заповнила ваші серця, а через вас, серця усіх.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

 Щиро ваші у Христі,

 

+ Лаврентій Гуцуляк, ЧСВВ, Митрополит Вінніпезький

+ Михайло Вівчар, ЧНІ, Єпископ-емерит Саскатунський 

+ Северіян Якимишин, ЧСВВ, Єпископ-емерит Нью-Вестмінстерський 

+ Давид Мотюк, Єпарх Едмонтонський 

+ Степан Хміляр, Єпарх Торонтонський 

+ Кен Новаківський, Єпарх Нью-Вестмінстерський 

+ Браян Байда, ЧНІ, Єпарх Саскатунський 

 

 

 

10.03.2017
Pope Francis SPecial message for Lent

Pope Francis has a special message this Lent

.-

 

In his message for Lent 2017, Pope Francis reminded the faithful that they should heed the Scriptures and treat each human person they encounter as a gift.

“Lent is the favorable season for renewing our encounter with Christ, living in his word, in the sacraments and in our neighbor,” he said. “May the Holy Spirit lead us on a true journey of conversion, so that we can rediscover the gift of God’s word, be purified of the sin that blinds us, and serve Christ present in our brothers and sisters in need.”

Scripture is also a gift, the Pope said in his message.

 Pope Francis reflected on the parable of the rich man and Lazarus. In that story, a poor man named Lazarus lives on the doorstep of a wealthy man who ignores him. When they die, Lazarus rests in paradise, while the rich man suffers.

Although Lazarus is “practically invisible to the rich man,” Pope Francis said, we should see him as a concrete person, whom God views as a priceless treasure.

“Lazarus teaches us that other persons are a gift,” the pontiff said. “A right relationship with people consists in gratefully recognizing their value. Even the poor person at the door of the rich is not a nuisance, but a summons to conversion and to change.”

In this way, the parable invites us to see each person as a blessing, he said, and Lent is a particularly fitting time to open our door to all those in need and the face of Christ in them.

“Each life that we encounter is a gift deserving acceptance, respect and love. The word of God helps us to open our eyes to welcome and love life, especially when it is weak and vulnerable.”

Another important lesson from the parable is how sin can blind us, Pope Francis said. He pointed to the rich man’s ostentatious displays of wealth, saying, “In him we can catch a dramatic glimpse of the corruption of sin, which progresses in three successive stages: love of money, vanity and pride.”

“Money can come to dominate us, even to the point of becoming a tyrannical idol,” the Pope warned. “Instead of being an instrument at our service for doing good and showing solidarity towards others, money can chain us and the entire world to a selfish logic that leaves no room for love and hinders peace.”

“For those corrupted by love of riches, nothing exists beyond their own ego,” the Holy Father warned.

“The result of attachment to money is a sort of blindness. The rich man does not see the poor man who is starving, hurting, lying at his door.”

The end of the parable offers an additional lesson, the Pope continued. In the afterlife, the rich man calls out to Abraham from his place of torment. This is the first mention of the fact that he belongs to the people of God, for during his life, “his only God was himself.”

When the rich man asks Abraham to send Lazarus to warn his brothers, who are still living, Abraham responds, “They have Moses and the prophets, let them listen to them…If they will not listen either to Moses or to the prophets, they will not be convinced even if someone should rise from the dead.”

Thus, we ultimately see that the problem of the rich man is a “failure to heed God’s word,” Pope Francis said. “As a result, he no longer loved God and grew to despise his neighbor.”

“The word of God is alive and powerful, capable of converting hearts and leading them back to God. When we close our heart to the gift of God’s word, we end up closing our heart to the gift of our brothers and sisters.”

As we start the journey of Lent, with its emphasis on fasting, prayer, and almsgiving, we have a chance at a new beginning in our own lives, the Pope noted.

“This season urgently calls us to conversion. Christians are asked to return to God with all their hearts, to refuse to settle for mediocrity and to grow in friendship with the Lord,” he said, adding that Christ waits for us patiently, ready to forgive us when we fall short.

“Let us pray for one another so that, by sharing in the victory of Christ, we may open our doors to the weak and poor,” he concluded. “Then we will be able to experience and share to the full the joy of Easter.”


 
 
     
     
     
     
 
     
     
 




03.03.2017
Permanent Synod

The Permanent Synod of the Ukrainian Greek Catholic Church

met for its regular session

in the Eparchy of Toronto and Eastern Canada

 

 

 

Members of the Permanent Synod

His Beatitude Patriarch Sviatoslav Shewchuk, Metropolitan Volodymyr Viytyshyn, Bishop Ken Nowakowski, Bishop Jaroslav Pryriz, Bishop Borys Gudziak and Bishop Bohdan Dzyraukh as the secretary of the Permanent Synod.

Pictured above: left to right

Bishop Bohdan, Bishop Jaroslav, Metropolitan Volodymyr, His Beatitude Patriarch Sviatoslav Bishop Stephen Chmilar, Bishop of Toronto and Eastern Canada (host), Bishop Ken, Bishop Borys

All the Bishops of the Ukrainian Greek Catholic Church from around the world meet once a year to discuss the issues of the Church. This Synod of Bishops makes various recommendations toward furthering the growth and development of the Church.

The role of the Permanent Synod is to work to put these recommendations into practice. and also to prepare for the next synod of Bishops.

 

 

To the right of His Beatitude stands

Metropolitan Lawrence Huculak, Metropolitan of Canada

 

Go to "Read more" for additional photos

 

27.02.2017
+Rt. Rev. Theodore Pryjma

 

 

+ Rt. Rev. Theodore Pryjma

October 9, 1926 - February 26, 2017

 

Let us all pray:

- that all his voluntary and involuntary transgressions be forgiven him.

- that the Lord commit his soul to the place where all the Saints and the just have found their rest.

 

Funeral Services  set for:

Parastas

Wednesday, March 1, 2017 at 7:00 p.m.

Holy Protection of the Mother of God Church

40 Notre Dame Ave.

Sudbury, ON

*************************************

Funeral Divine Liturgy

Thursday, March 2, 2017 at 10:00 a.m.

God of spirits and all flesh,
You trampled death,
You made the devil powerless,
and You gave life to Your world.
Now, O Lord, to the soul of Your servant,
+Rt. Rev. Theodore,
who has fallen asleep,
grant rest in a place of light,
a place of verdure,
and a place of tranquility,
from which pain, sorrow and mourning have fled,
As the good and loving God,
forgive every sin of thought, word or deed he has committed,
There is no one who will live and will not sin,
for You alone are sinless.
Your justice is everlasting justice and Your word is truth.

For You, O Christ our God,
are the Resurrection, the Life and the Repose of Your servant
+ Rt. Rev. Theodore,
who has fallen asleep:
and we give glory to You,
together with Your eternal Father
and You most holy, good and life-giving Spirit
now and forever and ever . Amen

 

Go to "Read more" for Obituary

  • 1
  • 2
The Ukrainian Catholic Eparchy of Toronto and Eastern Canada
940 The East Mall, Suite #201, Toronto, ON M9B 6J7
Phone: (416) 746-0154,  Fax: (416) 746-6003  E-mail: eparchto@bellnet.ca
© 2003 - 2009 Ukrainian Catholic Eparchy of Toronto and Eastern Canada